Мій урок

ТЕМА: "НІ! Я ЖИВА! Я ВІЧНО БУДУ ЖИТИ! Я В СЕРЦІ МАЮ ТЕ, ЩО НЕ ВМИРАЄ!"

Життєвий і творчий шлях Л.Українки. Роль родини, культурного оточення й самоосвіти у формуванні світобачення письменниці.

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях

поетеси; активізувати цікавість до постаті Лесі Українки; визначити роль родини, культурного оточення й самоосвіти у формуванні світобачення письменниці; розвивати вміння аналізувати й узагальнювати факти; виховувати в учнів активну життєву позицію; сприяти патріотичному та естетичному вихованню учнів на кращих зразках вітчизняної літератури.

Тип уроку: опрацювання нового матеріалу.

Форма уроку: усний журнал.

 Обладнання: портрет Лесі Українки; виставка творів поетеси;

сторінки журналу:

I  сторінка "Красо України, Подолля";

II сторінка «У колі друзів»

IIIсторінка "Хотіла б я піснею стати..."

IV сторінка «На шлях я вийшла ранньою весною»

V    сторінка «Любов – найдорожчий скарб»

V І сторінка "Довго щирими сими словами до людей промовлятиму я".

Хід уроку.

І. Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя

Як умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

 І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

Ці слова належать відомій українській поетесі, славній доч­ці українського народу Ларисі Петрівні Косач — Лесі Україн­ці. Сьогодні ми прочитаємо найважливіші сторінки життя Людини, яка кожним словом, кожним променем думки живе у серцях нашого народу.

"Рано обірвалася її пісня, її щиросердний спів. Відстань без­жально коротка лягла від першого ранку, що цвітом зорі заро­жевів крайнебо маленькій Лесі посеред мальовничої природи українського Полісся, і до того останнього сонця, що відпалало їй сухим вогнем у далекому гірському Сурамі. Сорокадворічною пішла вона з життя, пішла не зломлена духом, і образ її таким живе і житиме для нас, сповнений гідності, прекрасний у своїй людяності і великім творчім горінні".

Ім'я поетеси овіяне великою всенародною любов'ю. Це була людина виняткової мужності, духовної краси і мистецького об­дарування.

Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона ввій­шла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. До когорти сильних духом її прилучив здійснений нею життє­вий і творчий шлях.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ. Робота над темою.

Епіграф: Ні! Я жива! Я вічно буду жити! Я в серці маю те, що не вмирає!..

— Так, в серці своєму Леся Українка мала той непоборний дух, що в найтяжчих випробуваннях долі не дав себе знищити; мала міцну зброю-слово, яким запалювала іскри вогню в душах інших; мала безмірну любов до свого народу, боротьбі за кращу будучність якого присвятила всю себе. (О. Гончар.)

Тож відкриємо сторінки книги життя і творчості Лесі Укра­їнки.

Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не знавало!

Онде балочка весела,

В ній хороші, красні села,

Там хати, садками вкриті,

Срібним маревом повиті,

Коло сел стоять тополі,

Розмовляють з вітром в полі.

Хвилюють лани золотії,

Здається, без краю — аж знову

Бори величезні, густії

Провадять таємну розмову... (Леся Українка. "Красо України, Подолля!")

І сторінка "КРАСО УКРАЇНИ, ПОДОЛЛЯ"

Вчитель. "Красо України, Подолля..." Край предковіч­них соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Край, де свято шанують народні звичаї, традиції, що супроводжують­ся піснями, прислів'ями, легендами, приказками, повір'ями.

25 лютого 1871 року у метричній книзі Новоград-Волинської Преображенської церкви з'явився запис про народження Лариси Петрівни Косач — Лесі Українки. Мати — відома українська письменниця Олена Пчілка, батько — Петро Антонович Косач, людина прогресивних поглядів.

Тут, на Волині, вона вперше побачила життя, сонце, почула рідне слово. Тут в її душі вперше народилося ще не назване тоді почуття любові до свого народу, безмежної любові до батьківщи­ни. Звідси Леся пішла у широкий світ життя.

Повідомлення учня про родину Л.Українки. 

Презентація  за даною темою.

                

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала:

"Самій не довго збитися з путі,

Та трудно з неї збитись у гурті"...

                   II сторінка «У колі друзів»

Щоб  збагнути поета, треба піти в його край.

Гете

Вчитель. Отож і ми йдемо в його дім, у сад, поглянути на «ліричні яблуні у ньому» й на берези у найближчому лісі, зробити родинну світлину. А провідниками в цей чарівний світ будуть спогади, листи, стареньке фото…завітаємо в коло друзів та культурне оточення Л.Українки.

Повідомлення учнів з презентацією.

                         ІІІ сторінка "Хотіла б я піснею стати..."

1881 рік – тяжка недуга, яка змусила Лесю забути про навчальні заклади. Але вона була впертою. Саме самоосвіта сформувала особливе світобачення письменниці.

          Повідомлення учнів з презентацією.  

Над хвилями моря, на скелі,

Хороша дівчина сидить,

В лавровім вінку вона сяє,

Співецькую ліру держить.

До пісні своєї сумної

На лірі вона приграє.

Із піснею тою у серці

Велика їй туга встає:

В тій пісні згадала і славу

Величну свою, красний світ,

Лукавих людей і кохання,

І зраду, печаль своїх літ,

Надії і розпач... Дівчина

Зірвала лавровий вінець

І в хвилях шумливого моря

Знайшла своїй пісні кінець.

(Леся Українка. "Сафо")

          ІVсторінка «На шлях я вийшла ранньою весною»

Вчитель .Рано почалась творча біографія Лесі Українки. У дев'ятилітньому віці вона написала свій перший вірш, який по праву включають у творчу спадщину письменниці як рівний серед рівних. Це поезія "Надія", присвячена улюбленій тітці Олені Косач, засланій за революційну діяльність.

         1. Повідомлення учнів з презентацією.

2. Опрацювання ліричної спадщини поетеси (робота з підручником)

3. Складання узагальнюючої таблиці

За прикладом І. Франка Леся Українка, упорядковуючи поетичні збірки, часто керувалася не хронологічним принципом розташування творів, а компонувала їх за мотивами чи жанрами в цикли. Весь цикл сприймається як завершений твір.

Вірші в циклі розташовані так, щоб зростала напруга головної думки. 

Вчитель.  Найкращими хвилинами життя поетеси був час її творчої праці. Вся вона поринала в неї, не помічаючи, як минають години. Оживає мрія молода, цвітуть думки, а сер­це щастям б'ється. І в хвилини душевного піднесення, і коли на серці негода, а страждання сковувало тіло, праця ставала най­кращою розрадою і порятунком.

Як я люблю оці години праці,

      Коли усе навколо затиха,

Під владою чаруючої ночі,

           А тільки я одна неподоланна

          Врочистую одправу починаю

        Перед моїм незримим олтарем.

      Летять хвилини — я не прислухаюсь.

Ось північ вдарила — найкращий праці час, —

Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тиша

І швидше у руках забігало перо.

Години йдуть — куди вони спішаться?.. (Леся Українка. "Як я люблю оці години праці...")

Що дає основу? –Любов.

Що творить? – Любов.

Що оберігає? – Любов.

Що дає насолоду? – Любов.

Любов – початок, середина і кінець, альфа і омега.

( Г.Сковорода) 

 

V   сторінка «Любов – найдорожчий скарб»

Вчитель. Любов – то, може, єдина квітка, дарована людині богом. (В.Стус). справжнє і щире кохання було і в житті Л.Українки. саме воно надихало творити не здаватися і боротися за життя.

Повідомлення і презентація учнів.

Небагато — всього лише кілька поезій — розповідають про її інтимні почуття. Судячи з того, що пощастило прочитати із творчості і «про життя та творчість», найбільше значення в житті поетеси мали двоє чоловіків. Другий (виходячи із послідовності

знайомств), Климентій Квітка, був її однодумцем, товаришем, порадником і — законним чоловіком.

                                    

 Перший, Сергій Мержинський, був її пристрасною любов’ю. Найкращі й нечисленні інтимні вірші Лесі Українки присвячені саме йому.

Хоча їх продиктували, на жаль, горе, скорбота, страх перед утратою коханого. Це було як сліпучий спалах серед суворого життя амазонки.

Мержинський був професійним революціонером. У його рисах і духовній поставі було щось чаруюче: «тонке скорботне лице», «прекрасний, тонкий, обрамований чорною бородою профіль, з блідим матовим, що часто палало нездоровим рум’янцем, лицем, з чорною хвилястою шевелюрою». Таким малювали портрет С. Мержинського його друзі. Був він людиною лагідної вдачі, інтелігентною, висококультурною. У ньому жив вогонь самопожертви.

Після Ялти вони листувались. «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборенно, нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене. Як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя?»

Не хотіла вірити, що Сергій (30-літній!) помирає. Згадувала зустрічі з ним — у Криму, в Гадячі, Києві, на хуторі Зелений Гай, де якось разом фотографувалися… Кілька разів бачилися в Мінську… Але зустрічі ті були короткі й обривалися, як нескінчена розмова. Залишалося продовжувати їх подумки, на самотині, у кімнатці, де поруч — його подарунки: томик Гете німецькою мовою, «Сікстинська мадонна» Рафаеля, 4-томник поезій Гейне…

Восени 1900-го вона отримає лист від лікаря, який опікувався Мержинським: її другові зовсім погано. З листа Лесі Українки до сестри Ольги: «Тепер нема й розмови про те, чи їду я, чи ні. Звичайно, їду. Здається, мені прийдеться сей рік чимало енергії вжити, але се нічого, коли мета ясною стоїть, то й енергію знайти не трудно. Як би там не віднеслись до мене всі інші, але я певна, що ти і Міша (брат Лесі) будете мене завжди розуміти і підтримувати, і се мені багато значить».

Між нею і ним стали його родичі. Та й Олена Пчілка відмовляла доньку — як-не-як, а в Сергія сухоти. Проте поїде в Мінськ у січні 1901-го. Доглядати за хворим.

Все, все покинуть,

до тебе полинуть,

Мій ти єдиний,

мій зламаний квіте!

Все, все покинуть,

з тобою загинуть,

То було б щастя,

мій згублений світе!

Стать над тобою

і кликнуть до бою

Злую мару,

що тебе забирає,

Взять тебе в бою

чи вмерти з тобою,

З нами хай щастя і горе вмирає

  

  Він помирав — а її від божевілля рятувала творчість. Драматична поема «Одержима» — плід цієї невимовно тяжкої ночі й Лесин порятунок, бо таки — вимовила. «Я її у таку ніч писала, після якої, певно довго жити буду, коли зараз жива осталась»,— писала Леся.

Сергія Мержинського не стало 3 березня 1901 року. Усім пережитим Леся була вимучена й фізично, й морально. Власне життя здавалося без нього порожнім і марним. Ще коли Сергій був живий, вона, передчуваючи довічну розлуку, написала рядки про

плющ, який міцно обнімає листям руїну, боронить її від негоди: «А прийде час розсипатись руїні,— нехай вона плюща сховає під собою. Навіщо здався плющ у самотині?»

До Києва їхати не хотілось. Подалася до Ольги Кобилянської, «на зелену Буковину». Там трохи відійшла душею. Але — думки про покійного друга не покидали її. Якогось дня, 7 червня 1901 р., написала три вірші, у яких запікся біль щойно пережитої драми («Уста говорять: “Він навіки згинув!”», «Ти не хотів мене взять, полишив мене тут на сторожі…», «Квіток, квіток, як можна більше квітів…»).

Один із тих віршів закінчувався словами, які вона могла б повторити і через десяток літ: «Тебе нема, але я все з тобою!»

VІ сторінка  "Довго щирими сими словами до людей промовлятиму я".

Вчитель. "Великі поети ніколи не полишають нас. З'єд­навши своє життя з мріями та стражданнями людей, з їхнім по­риванням до волі й щастя, вони крокують великою землею без­смертя, і час підносить їх над нашими думками і турботами, обдаровуючи безмежною молодістю, і стають вони нашими су­часниками й ровесниками прийдешніх поколінь." (І. Давидков, болгарський поет.)

Леся Українка...Чарівно, чудово дзвенить це ім'я всюди, де води Прута, Дністра і Дніпра оживляють сині неза­будки, де тополі вишумовують дивні пісні" (Міклош Надь, Угор­щина).

На рідній Волині зросла

 І пісня, і мужності сила.

 По всій Україні пішла —

 Досвітні вогні засвітила.

Русалкою вийшла з лугів

 А лицарем стала у зброї

 І нищила всіх ворогів

Словами епохи нової.

Відважно крізь терни ішла

Народ підіймала до бою.

І зірка провідна вела

Знедолених всіх за собою.

Лишила нам скарби свої,

І світочем стала Вкраїна.

І пісня не змовкне її,

І слава повік не загине.

Вчитель. Вона була, є і буде. Дякуймо за це долі, що зро­дила на нашій землі Лесю Українку, яка стала символом і гор­дістю нашої України, яка вірила у своє безсмертя і стала без­смертною.

ІV. Підсумок уроку.

V. Домашнє завдання.

Опрацювати статтю підручника, знати основні етапи життя і творчості поетеси; читати вірші «Contra spem spero!», «І все-таки до тебе думка лине», «І ти колись боролась, мов Ізраїль». 

Берестівський НВК «ЗОШ І – ІІІ ст.. - ДНЗ»

Другорядні члени речення:

додаток, означення,обставина.

Способи вираження

другорядних членів речення

різними частинами мови

5 клас

Вчитель КонончукЛ.Ф.

Тема: Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина.
Способи вираження другорядних членів речення різними частинами мови.

Мета: ознайомити учнів з другорядними членами речення, формувати навички розрізнення й визначення другорядних членів речення; дати поняття про поширені й непоширені речення; удосконалювати вміння синтаксичного розбору речення; розвивати пам’ять, логічне мислення

Очікувані результати: учні розрізняють додатки, означення, обставини; виділяють другорядні члени речення умовними позначками; будують речення, поширюючи їх додатками, означеннями, обставинами; використовують виражальні можливості другорядних членів речення у власному мовленні.

Обладнання: підручник, дидактичний матеріал, картки

Тип уроків: засвоєння нових знань (за К.Д.Ушинським).

І. Актуалізація опорних знань учнів

1. Перевірка домашнього завдання.

2.  Запитання до учнів.

- Що таке підмет?

- Що таке присудок?

- Які ви знаєте види присудків?

ІІ.      Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроків

Спостереження над мовним матеріалом.

Прочитайте тексти, порівняйте їх. Чи сподобалося вам перше висловлювання? Чого в ньому бракує? Зробіть висновки.

Текст 1

        Вечір. Сіло сонечко. Тихо-тихо. Лунає крик. Летить табун. Кричать? Вони забирають. Пригадалася казка, що розповідала бабуся: відлітають лебеді, вони сіють.

Текст 2

Осінній вечір. Сіло за гору сонечко. Навколо тихо-тихо. Коли це з-за лісу лунає тривожний крик: курли, курли… Високо в небі летить табун лебедів. Чого кричать так тривожно?

Здається, вони щось забирають із рідної землі. Пригадалась мені казка, що розповідала бабуся: коли відлітають лебеді, вони своїми крильми сіють на землі печаль.

(За В. Сухомлинським)

-  Скажіть, чи можна передати зміст тексту, основну думку, використовуючи тільки головні члени речення?

- Яка роль інших членів речення?

ІІІ.    Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

1. Читання вірша Д.Білоуса ( вправа 134, с.63 підручника).

2.       Слово вчителя.

План пояснення нового матеріалу

1) Головні та другорядні члени речення. Поширені й непоширені речення.

2) Способи вираження другорядних членів речення різними частинами мови.

3.       Робота з підручником.

1) Опрацювання теоретичного матеріалу. Робота з таблицею підручника.

2) Виконання вправ і завдань ( вправи 135, с.64, 138,с.65)

4.       Робота біля дошки й у зошитах.

Складіть речення, у яких подані іменники виступали б то підметом, то додатком.

Слово, калина, сопілка, кобзар.

5.       Творче завдання.

Уведіть у речення означення.

Закінчується … осінь. Вона прощається з … полями, … лісами, вулицями міст. Недовго згадуватимуть її … дерева та кущі. Незабаром їх вкриє … сніг.

 IV.   Закріплення знань, умінь і навичок

1.  Вибіркове списування.

І в.     Випишіть із прислів’їв додатки, у дужках зазначте питання до них.

Птицю пізнають по пір’ю, а людину — по мові. Не борода робить чоловіка мудрим. Правда суду не боїться. Без охоти нема роботи.

ІІ в.    Випишіть із прислів’їв означення, у дужках зазначте питання до них.

Найбільше багатство — здоров’я. Колос повний до землі гнеться, а пустий угору пнеться. Чужі гріхи перед очима, а свої — за плечима. І мудрій людині потрібен товариш, і дужій людині потрібна підтримка.

ІІІ в.  Випишіть із прислів’їв обставини, у дужках зазначте питання до них.

Працюй ударно, житимеш гарно. Удома й стіни гріють. Одна бджола мало меду наносить. Не пізно до свого дому й опівночі.

2.  Робота біля дошки й у зошитах.

Поширте речення другорядними членами, підкресліть їх, укажіть, якими частинами мови вони виражені.

Ростуть квіти. Гудуть бджоли. Сонце посміхається. Мама радіє. Діти бавляться. Весело. Настрій огортає.

V.      Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1) Вивчити теоретичний матеріал.

2) Виконати вправу 136,с.65.

VI.    Підсумок уроків.Складання інформаційного грона «Речення».

- Так як ми вже знаємо багато про речення, то складемо інформаційне гроно.

Берестівський НВК «ЗОШ І – ІІІ ст.. - ДНЗ»

Види речень

за метою висловлювання.

Окличні речення (повторення).

Пунктуаційна помилка

та її умовне позначення.

Вчитель

Конончук Л.Ф.

Тема: Види речень за метою висловлювання. Окличні речення (повторення). Пунктуаційна помилка та її умовне позначення.

Мета: актуалізувати й поглибити знання учнів про види речень за метою висловлювання та емоційним забарвленням; формувати вміння правильно інтонувати речення, ставити розділові знаки в кінці речень; ознайомити із сутністю пунктуаційної помилки та її умовним позначенням; навчити уникати власних синтаксичних помилок; розвивати пунктуаційну грамотність, спостережливість; формувати ціннісне ставлення до рідної мови.

Очікувані результати: учні розпізнають види речень за метою висловлювання, за інтонацією; правильно інтонують речення різних видів; розставляють та обґрунтовують розділові знаки в кінці речення; знаходять і виправляють граматичні та пунктуаційні помилки.

Обладнання: підручник, дидактичний матеріал, таблиця «Види речень за метою висловлювання та інтонацією»

Тип уроку: комбінований ( за К.Д.Ушинським)

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

                              Дмитро Білоус

І. Перевірка та корекція   знань, умінь та навичок учнів, набутих раніше.

Прочитайте виразно вислів.

- Як думаєте, чому саме його обрали епіграфом? Про  що  він нам нагадує? Як повинні ставитися до мови, у чому це відображається?

1. Бесіда.

- Пригадайте, діти, на початку року ви вивчали тему ”Мова і мовлення”.

- Яке з цих понять ширше? (Мова)

 - З чого складається наше мовлення? (З речень)

- Що ми називаємо реченням?

- Що таке граматична основа речення?

2. Перевірка домашнього завдання.

3. Практичне завдання. Записати речення, підкреслити граматичну основу.

Слово до слова – зложиться мова.

 Кожному народові дорога його мова.

Українська мова має свою особливу музикальність.

ІІ.      Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

 Створення проблемної ситуації 

- Діти,  першокласники написали вам листа, вони склали його ось так  (показ листа) Як ви вважаєте, чи все тут правильно?

Лист

                                              Добрий день,  друзі

Як ваші справи

Навчайтесь старанно

Бажаємо  успіхів

До побачення

Діти висловлюють свої думки, щодо відсутності розділових знаків. Ставлять відповідні знаки

- Отже,  щоб правильно написати листа,  треба знати не тільки правопис слів,а і правила постановки розділових знаків у кінці речень, а також знати види речень

- Сьогодні на уроці ми повторимо вивчений вами матеріал про види речень. 

Отже, можемо зробити висновок, що речення розрізняються за метою висловлювання та емоційним забарвленням.

ІІІ.        Сприйняття і осмислення нових знань .

  Послухайте казку

                                             Лінгвістична казка

Одного разу зібрала Мати Мова своїх дітей, це були речення, і запитала:

- Скажіть, діти мої, яку користь людям ви приносите? 

- Залежно від потреби -  промовили речення, що стояли справа. – Ми, наприклад, потрібні, коли людина хоче щось повідомити, розповісти.

- А ми допомагаємо людині запитати про все, що її цікавить – сказали ті, що стояли по середині.

- А без нас не обійтись – гукнули ті, що зліва. – Коли треба попросити про щось, а то й наказати.

- Тепер я спокійна, - сказала Мати Мова.  – Ви вірно служите людям.

- Відгадайте, як називаються діти-речення.

1.  Опрацювання таблиці «Види речень за метою висловлювання та інтонацією».

2.       Слово вчителя.

План пояснення .

1) Види речень за метою висловлювання.

2) Окличні речення. Інтонація.

3) Розділові знаки в кінці речень.

4) Риторичні питання.

5) Пунктуаційна помилка та її умовне позначення.

3.  Робота з підручником.

1) Опрацювання теоретичного матеріалу

2) Виконання вправ і завдань ( вправи 126, 127, с.61; вправ 130, с.62).                                                            

4.       Творче завдання.

Складіть і запишіть речення, у яких про щось розповідається; про щось запитується; виражається спонукання до дії.

5.  Творча робота в парах.

Складіть і запишіть спонукальні окличні речення-гасла про збереження природи.

 IV.   Узагальнення і систематизація нових знань.

1.  Пояснювальний диктант.

Запишіть речення. Поясніть, до яких видів за метою висловлювання та інтонацією вони відносяться.

Мир! Яке світле, хороше слово! (Із журналу) Скільки часу минуло з тієї пори? (Із журналу) Люби, шануй і знай рідну мову! (Із журналу) Ладом та хлібом усе можна! (О. Кравець) Веселе дерево й весело співає. (Нар. творч.) Хіба рятує сум чи гнів? (М. Самійленко) Хто бував на Україні? Хто зна Україну? (Марко Вовчок) Якого дива не було у тих казках? (Л. Забашта)

2.       Творче завдання.

Скласти вірш.

Подані рими:

Сонечко –   віконечко

Подивись –          усміхнись

Діточки –             квіточки

Хмарини –  перлини

Пам’ятай –           рідний край

3. Диктант. Приказки та прислів’я

Охарактеризуйте речення за метою висловлювання та інтонацією.

1) Яке дерево, такі його віти, які батьки такі й діти.

2) Хвали море, а держися землі.

3) Будьте здорові в кого чорні брові!

                                                            

4. Слово вчителя.

- Прослухайте вірш і запам’ятайте які види речень у ньому зустрічаються.

                                 Чому Тимко подряпаний.

- Чому це ти подряпаний?—

Юрко Тимка пита.

Тимко йому відказує:

- Та я ж купав кота.

- А я от не подряпаний,

Хоч і купав свого…

- Еге ж, ти не викручував

І не сушив його!

Григорій. Бойко 

-         Тема вірша?

-        У якій формі побудовано?

-        Які види речень  зустрічаються?

V.      Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1) Вивчити теоретичний матеріал

2)  Виконати вправу 133, с.63.

3) Виписати з літератури по два речення до кожного виду ( для учнів з високим рівнем навчання)

VI.    Підсумок уроку

Бліцопитування.

— Існують такі види речення за метою висловлювання: …

— Окличні речення — це …

В країні орфографії

Урок-подорож

5 клас

                                           

                                                    Підготувала

                                                    Конончук Л.Ф.

Тема.   В країні Орфографії.

Мета.   Повторити, узагальнити і закріпити знання учнів,   з розділу мови – орфографія; удосконалювати  правописні навички школярів,  урізноманітнювати форми перевірки орфографічної грамотності; розвивати творче і логічне мислення, зосередженість, зв’язне граматичне мовлення; Виховувати любов і пошану до рідного слова.

Форма уроку: Урок – мандрівка ( за І.Н.Казанцевим)

Тип уроку: узагальнення і систематизація знань ( за типологією Б.А.Онищука, Г.Т.Щукіної і ін..)

Обладнання:  Орфографічні словники, презентація до уроку, роздатковий матеріал.

Хід уроку

      Любіть красу своєї мови,

                  Звучання слів і запах слів:

                  Це квітка ніжна і чудова,

                  Кохання батьківських степів

                                                  Т.Масенко

     Вступне слово вчителя. Розпочнемо ми сьогодні урок з поетичних рядків про українську мову (читає епіграф).

    Такі поетичні рядки уже вкотре нагадують нам, що, ми, українці, повинні любити свою мову, шанувати її і, звичайно ж, знати. Удосконалювати знання, набувати нових умінь ви можете на уроках української мови. До бажаних результатів у навчанні приведе лише клопітка, напружена праця. Тільки ваше бажання, наполегливість, сила волі  дадуть хороші результати.

    Перегорнута остання сторінка розділу мови – орфографії. Сьогодні у нас підсумковий урок. Ми його проведемо у формі уявної мандрівки по країні Орфографія,  де будуть чекати  на вас зустрічі з «героями» вивчених орфограм, з «мешканцями» ваших словників-довідників.

І –й слайд «В добру путь!»

1. А що ж вивчає орфографія?  (Відповіді учнів ).

- Голіруч у путь ніхто не вирушає.

Беремо з собою пожитки-знання..

Девіз уроку:

Пам’ятай правила!

Грамотно пиши!

Висловлюйся зв’язано!

Будь привітним!

ІІ-й слайд

1-ша зупинка «Біля вартових»

- Щоб пройти в країну Орфографію треба виконати перше завдання.

     Прочитайте вислів, поясніть зміст, поставте пропущені букви.  (На екрані).

    Словом можна вбити і ож…вити, поранити і вилікувати, посіяти тр…вогу й безнадію, ро…сіяти сумнів і засмутити, викл…кати посмішку і сл..озу, над…хнути на працю.

В.Сухомлинський

    (Учні  списують текст, ставлять пропущені букви, пояснюють зміст вислову ).

ІІ-га зупинка « У гості до дідусів». 3-й слайд.

А на цій зупинці нас вітають старожили Орфографії - Их  та Ех.

     Привітно, і довірливо зустрічають  вони нас. Але ж похрипли бідолашні,  нагадуючи учням, коли писати Е, а коли И.

    А тут ще отримали листа старенькі від словникових слів, які стурбовані тим, що учні часто помиляються. Щоб їх заспокоїти, ми напишемо словниковий диктант. (Учні пишуть і по черзі коментують ).

Словниковий диктант

Апельсин, абрикос, алича, апетит, баскетбол, ведмідь, вулиця, велосипед, пшениця, неділя, чемпіон, лимон, дистанція, балерина, депутат.

Отож ми справились із завданням  Иха та Еха. І ми мандруємо до наступної зупинки.

ІІІ-тя зупинка «Станція спрощень». 4-й слайд.

   - А чи знайомі вам ці приголосні  (ждн-,-здн-, -стл-,  -стн-). Щоб пройти далі, потрібно розчинити шестеро дверей, а ключем до кожних буде назва одного з винятків цього правила.

(Шістнадцять, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, зап’ястний ).

- Аще господарі цієї станції вирішили перевірити вашу кмітливість і приготували цікаві запитання. (Запитання спроектовано на екран).

    (Учні відповідають на запитання і записують слова-відповіді на дошці).

1. Папірець-документ, що дає право їздити в міському транспорті безкоштовно.

(Проїзний)

2. Людина, яка каже правду.

(Чесна)

3. Людина, яка часто посміхається.

(Радісна)

4. Людина, яка любить хвалитись.

(Хвастлива)

5. Речі протилежні за кольором.

(Контрастні)

6. Річ, яка  зроблена гарно і досконало.

(Якісна).

ІV-та зупинка. «У господі Мовчуна». 5-й слайд.

      -  Ми просто не можемо обійти господу цього хазяїна. Ось послухайте про нього:

Я один в сім’ї такий

Кажуть, надто вже м’який,

Хоч мовчун, та не дивак,

В слові я – не зайвий знак.

1. Хто цей господар? (М’який знак)

2. Чому називає себе Мовчуном?

- М'який знак добре знає, як легко, не знаючи правил, помилитись в його написанні.

    Давайте напишемо вибірковий диктант, щоб зникла глузлива посмішка з його обличчя.

Вибірковий  диктант

( Із поданих прислів’їв  виписати слова, в яких пишеться    м’який знак).

Більше думай, а менше говори.

Любов сильніша смерті.

Ластівки низько літають – дощ обіцяють.

Доньчин голос милий мамі.

Де тонше, там рветься.

V. Зупинка – перепочинок.

     Ви зрозуміли, що бажаними гостями у цій країні ви  будете тоді, коли грамотно виконуватиме усі завдання. Але не менш важливо мати грамотне зв’язне усне мовлення, бути ввічливою людиною. Тому пропоную перепочити і сказати одне одному приємні слова, використовуючи звертання. Н-д, Світланко, у тебе дуже гарна зачіска. ( Учні по черзі роблять одне одному компліменти).

-        А зараз ми помандруємо до сусіда м'якого знака. Відгадайте його.

VI-та зупинка. «У саду». 6-й слайд (відкривається після загадки).

Я сусід м'якого знака.

Йому хороший я друзяка.

Я є  особливий  знак,

Що  не  вимовляється  ніяк,

Але  зі  мною  поруч  звуки  інші

Звучать  при  вимові  твердіше.

Відгадайте, діти, хто  я,

Живу  у  слові  я  сім'я.

-        Так, це апостроф. Отже ми в саду  апострофа. Розгадаємо кросворд.

Кросворд "Слова  з  апострофом" (На дошці).

1. Група  близьких  родичів, що  проживають  разом.

2. Воно на небі у вигляді різних істот.

3. Частина  голови.

4. Запашна  лікарська  рослина.

5. Що  не  можна  вживати  у  піст?

6. Частина  стопи.        

VI-та зупинка «SOS». 7-й слайд

Діти, що значить слово «SOS». Допоможіть словам зайти серед них зайві, поясніть вибір.

1. Ілля, рілля,вода, стаття .

2. Зіллє, виллє, розіллє,поливає.

3. Зрання, спросоння, попідвіконню, попідтинню,звечора, навмання.

4. Ганна, овва, бовваніє,оса, ссавці, лляний.

- А завершимо свою мандрівку в кафе «У птаха»

VIІІ-ма зупинка. Кафе «У птаха». 8-й слайд.

- З якою ж орфограмою пов’язане це кафе?

(Написання префіксів  с – і з - )

Розподільний диктант.

Розподілити слова у дві колоночки.

Збити, списати, зцідити, сказати, зсунути, стягнути,зшити, сходити, зчесати, сформувати (на слайді замість –з і –с три крапки)

    Ось ми і помандрували країною Орфографія. Звичайно, не всіх мешканців ми відвідали, бо багатьох ще зовсім не знаєте. Нові орфограми будете вивчати у наступних класах.

   Сьогодні ви добре попрацювали. Дякуючи своїй наполегливості старанності, ви засвоїли багато орфограм, а отже, підвищили рівень грамотності.

    Недарма у народі кажуть: грамотний – видющий і на все тямущий.

    (Учитель оцінює роботу учнів на уроці ).

Домашнє завдання.

 Записати у зошит 15 слів на вивчені орфограми.

Тема.               Календарно-обрядові пісні весняного циклу: «Ой весна, 

                         весна – днем красна», «Ой кувала зозуленька»,                   

                         «А в кривого танця»

Мета:              ознайомити учнів із веснянками як жанром календарно-

                         обрядових пісень, їхніми особливостями; вдосконалювати 

                         вміння самостійно працювати з підручником, робити 

                         висновки, зіставляти; розвивати пам'ять, культуру зв’язного 

                         мовлення, вміння грамотно, послідовно, логічно висловлювати 

                         власні  думки, почуття, спостереження; виховувати інтерес до 

                         усної  народної творчості, зокрема до пісні, її чарівності, 

                         милозвучності, краси.

Тип уроку:     комбінований.

Форма проведення:     урок - творча співпраця.

Обладнання: аудіозаписи народних пісень, ілюстрації учнів до календарно-

                         обрядових пісень весняного циклу, репродукції картин 

                         відомих художників на тему весни; мультимедійна  

                         презентація.

Теорія літератури:  повторити рефрен.

     Епіграф.                                       Пісня ні в добру, ні в злу годину                             

                                                            не покидає людину.   

                                                                                          Народна творчість

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. 1. Оголошення теми та завдань уроку.

     2. Мотивація навчальної діяльності школярів.

ІІІ. Основний зміст уроку

     Урок розпочинається невеликою літературно-музичною композицією. Заздалегідь підготовлені учні-артисти показують фрагмент Свята весни. Їхні глядачі-однокласники працюють у групах. На основі побаченого учні потім дають відповіді на запитання.

Українознавці

-        Коли в Україні відзначали прихід весни?

-        Як це відбувалося?

-        Які обряди дійшли до наших днів?

Літературознавці

-        Які пісні, на вашу думку, називаються веснянками?

-        Як ще їх називали?

-        Які особливості веснянок ви помітили?

-        З якою метою повторюються деякі рядки?

Мистецтвознавці

-        Хто з учнів найкраще передав емоції, почуття, пов’язані з приходом весни?

-        Оцініть артистів.

ІІІ. 1.     Літературно-музична композиція «Весна іде»

Звучить «Веснянка» у виконанні Ніни Матвієнко.

     Учитель. Голосом народної артистки Ніни Матвієнко озвалася до нас весна. Уявімо її прихід: ласкаво світить сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються повіки перших квітів, щасливим співом заливаються птахи. Весна – це пора оновлення і відродження природи.  

     1-й учень. За народними віруваннями, 15 лютого, на Стрітення, зима зустрічалася з весною. Вони сперечалися між собою, кому йти, а кому вертатись. Якщо до вечора ставало тепліше – перемагала весна.  

     2-й учень. Та справжня весна наставала пізніше. Вважалося, що її приносили на крилах птахи. 30 березня, на день Теплого Олекси, наші предки зодягалися у святкове вбрання, вітали один одного з весною і теплом. Господині випікали обрядове печиво у вигляді птахів – жайворонків, голубів. Діти, співаючи, носили його по селу, провіщаючи і закликаючи весну.

     1-й учень. Благослови, мати, весну закликати, зиму проводжати.

     Учениця-мати. Благословляю вас, діти, весну закликати! З веселою посмішкою, із жайвором-пташкою, з водою свяченою, з колосками хліба і добром у серці.

Входить Весна з букетом квітів.  

     Учні (хором). Ой весна, весна, днем красна, що ж ти, весно, принесла?

     Весна. Принесла я вам літечко…

У вигляді діалогу до кінця виконується веснянка                                            «Ой весна, весна – днем красна»  

     Учитель. Пісні на честь приходу весни називали веснянками.  ) Вони в різних регіонах України мали й інші назви: гаївки, гагілки, ягілки, яголайки, маївки, рогульки. Веснянки були закличними піснями, бо закликали весну, а також величальними, адже возвеличували цю пору року.

     2-й учень. Коли луги покривалися травицею, сільська молодь влаштовувала традиційні весняні ігри. Вибиралася найвродливіша дівчина, її прикрашали вербовими котиками, хрещатим барвінком і, взявшись за руки, водили хоровод.

Група учнів водить хоровод «Подоляночка».

     1-й учень. Водили також «кривого танця».  

(Читає веснянку  «А в кривого танця»)

     Учениця. А чому танець називали кривим?

     2-й учень. Коли в давнину на нашу землю нападали чужинці, батьки привчали дітей остерігатися, заплутуючи сліди, аби по них вороги не потрапили в село. Це й відтворював «кривий танець».

     Учитель. Після прийняття християнства веснянки стали традиційними для Великодня, їх співають біля церкви й нині. В останній день свят дівчата шкодують, що час в іграх та піснях минув швидко. Тому у веселих піснях звучать і нотки печалі.

Дві дівчинки співають або читають у вигляді діалогу веснянку                   «Ой кувала зозуленька»   

     Учитель. Так, багато веснянок співалося під час танців та ігор. До пісень-ігор належить і «Кривий танець», який існує в багатьох варіантах, виконується в різних місцевостях по-різному. Крім того, були ще поширені такі пісні-ігри: «Просо», «Льон», «Довга лоза» та інші. Окремі танцювальні рухи нагадували оранку, сівбу руками, поління, косіння, а слова пісні пояснювали рухи: «Ми просо сіяли, сіяли», «Скажи ж мені, моя мати, як той льон вибирати?»  

      Це були пісні, що прищеплювали любов до праці, пошану до хліборобського ремесла. Інші пісні-веснянки закликали дівчат до охайності, чепурності; допомагали ближче познайомитися, виявити симпатію та обрати майбутню пару («Ой ягіл, ягілочка», «Царівна», «Король», «В хороводі були» та інші).

      Веснянки прийшли до нас ще з дохристиянських часів. У їхній основі лежать вірування пращурів у магію слова. Отож вивчайте традиції свого краю, збагачуйтесь і освячуйтесь піснею, не дайте замулитись і пересохнути духовним національним джерелам.

ІІІ. 2. Звіт груп, доповнень та взаємооцінок.

ІІІ. 3. Гра «Хто швидше?»

          Завдання полягає в тому, що учні виписують у зошити зменшувально-пестливі слова із опрацьованих веснянок. Виграє той, хто випише швидше більше таких слів.

ІІІ. 4. Робота в парах

          Кожна пара учнів отримує запитання, опрацьовує його, а потім дає            лаконічну відповідь.

Питання

·       У якій формі побудована веснянка «Ой весна, весна – днем красна»? Чому саме?

·       Знайдіть у тексті пісні «Ой весна, весна – днем красна» відомості про дарунки, які принесла весна. Назвіть їх.

·       Подумайте, чому у пісні «Ой кувала зозуленька» з усіх пташок згадується саме зозуля?

·       Про які квіти говориться у пісні «Ой кувала зозуленька»?

·       Знайдіть і назвіть анафори та рефрени в пісні «Ой кувала зозуленька»? Яка їхня роль?

·       З’ясуйте, у чому виражається основна ознака веснянок – закличність.

·       Чим супроводжувалися веснянки та гаївки, що це символізувало?

VІ. Закріплення знань, умінь та навичок                                                       

1.               Літературна гра

Завдання: знайти «пару» до поданих слів.

Квіточка                                       маленьке

Пшениця                                      холодная

Весна                                            зеленая

Зіллячко                                       красна

Травиця                                        рожевая

Водиця                                         озимая

Телятко                                        запашненьке

2.              Гра «Так чи ні?»

Завдання:  за допомогою сигнальних карток (червоний колір – так;       синій колір – ні) дати відповіді на твердження.

-        До календарно-обрядових пісень належать пісні про кохання та колискові.

-        Пісні весняного циклу – це русальні, купальські та жниварські.

-        Однаковий початок рядків у піснях називається анафорою.

-        «Кривий танець» - це веснянка.

-        Пісня  «Ой весна, весна – днем красна» побудована у формі монологу?

-        За українською міфологією, зозуля – це жінка, що перевтілилася в птаха?

-        Хороводи та співи – це бажання людей прискорити прихід весни?

-        Рефрен – це єдинопочаток.

VІІ. Підсумки уроку

         Рефлексія

Метод «Мікрофон». Учням пропонується висловити свої враження від уроку, вони один за одним («ланцюжком») беруть у руки імітований мікрофон та продовжують запропоновані початки речень.

 * Мені сподобалось…

 * Мене найбільше вразило…

 * Для мене сьогодні стало відкриттям…

 * Хотілося ще б дізнатися про …

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів, їх мотивація

VІІІ. Домашнє завдання:

1.    Зробіть «усне малювання» картини, яка виникає у вашій уяві під впливом однієї з веснянок, опрацьованих на уроці.

2.    Вивчити напам’ять одну з пісень (за вибором учнів).

Тема  :      Василь Королів-Старий. Короткі відомості про письменника  і його фантастичні казки. «Хуха-Моховинка». Образи фантастичних істот.

Мета  : розповісти учням про життя Василя Королева-Старого, його  фантастичні  казки, розкрити зміст казки  «Хуха-Моховинка»,   формувати вміння вдумливо та виразно читати казку, знаходити зовнішність фантастичних істот,   розвивати мовлення учнів, критичне мислення, уяву, виховувати доброту, порядність, чуйність; формувати ціннісне ставлення до людини.

Обладнання: портрет письменника, збірка Василя Королева-Старого «Нечиста

                     сила», ілюстрації до твору, опорні картки, дидактичний матеріал.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань .

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і мети уроку.

1.    Слово вчителя.

–      Сьогодні ми спробуємо відкрити для себе дивовижний світ творчості Василя Королева-Старого, відчути її серцем і осягнути розумом, переконатися у великій гуманності його творів.

2.     Робота над епіграфом.

                …дозволяю боронити перед дітьми насамперед нашу,

                       українську «нечисту силу», що, на мою думку,

                             часто буває далеко менш небезпечною,

                                 ніж деякі інші «сили», які, на жаль,

                                        не звуть «нечистими».

                                                          Василь Королів-Старий

 

ІІ. Актуалізація знань.

1.    Бліц-опитування.

–      Як називається твір про незвичайні, часом фантастичні, але повчальні події?

–      Що характерне для народної казки як жанру?

–      Чим народна казка відрізняється від літературної?

–      Чому добро в казках завжди перемагає зло?

–      З якою метою у казках поруч з реальними подіями значна увага приділяється фантастиці?

2.    «Мікрофон».

–      Чого я чекаю від знайомства із творчістю Василя Королева-Старого?

ІІІ.  Опрацювання навчального матеріалу.      

1.    Вступне слово вчителя.

–      Можливо , вам, шановні друзі, вже відоме ім’я Василя Королева-Старого. Не так давно у видавництві «Веселка» побачила світ його книжечка під таємничою назвою «Нечиста сила». Що ж, загадкового, фантастичного, захоплююче неймовірного в збірничку й справді вдосталь. Твори написані майстерно, вигадливо, доступно, невимушено. Автор вільно і нестримно фантазує, змушуючи читача знову і знову повертатися до книжки. Хто ж цей великий фантазер?

2.    Виступи учнів з повідомленнями.

Учень 1. Народився Василь Костянтинович Королів-Старий (справжнє прізвище – Королів) 4 лютого 1879 року в селі Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині. Освіту здобував спочатку в духовній семінарії, проте кар’єра священика  мало приваблювала молодого допитливого юнака, закоханого в життя і літературу. Тому він переїжджає з Полтави до Харкова, щоб продовжити навчання у ветеринарному інституті.

Учень 2. Одержавши диплом, Василь Королів-Старий працює за спеціальністю і навіть  видає популярний посібник з ветеринарії, а також проводить велику просвітницьку роботу серед селянства. Займався укладанням народних календарів та листівок, які були дуже потрібними у повсякденному житті та побуті.

Учень 3. У 1919 році Василь Королів-Старий виїхав у країну, яка тоді називалася Чехословаччина. В Україні  в той час відбувалися пореволюційні події. Працював в Українській сільськогосподарській академії в Подєбрадах (Чехословаччина), активно продовжував видавничу, перекладацьку, наукову і письменницьку діяльність.

3.    Робота в парах.

–      Поспілкуйтеся з автором підручника, який теж розповідає про  Василя Королева-Старого. Випишіть у зошити назви творів, які письменник написав для дітей. Поставте один одному запитання на основі прочитаного.

4.    Словникова робота.

Демонологія – це людські уявлення про злих  духів, що дійшли до нас з давніх часів.

Демони – фантастичні істоти, найпопулярнішими серед яких є мавки, домовики, хухи і потерчата.

Домовик – найдавніший демонічний образ у багатьох народів, хатній бог, охоронець домашнього вогнища.

Потерчата – душі дітей, які померли нехрещеними і стали болотяними вогниками.

Хуха –міфічна істота, пухка, як мох.

5.    Повідомлення учнів про істот «нечистої сили».

Робота з підручником (ст. 76).

Якими показані хухи у слов’янській міфології?

6.      Читання казки «Хуха - Моховинка».

7.    Робота зі змістом казки.

–      Яке враження справила на вас казка?

–      Образи яких фантастичних істот згадуються у казці?

–      Чому Хух по-різному називали? Від чого це залежало?

–      Якою Хухою є Моховинка? Знайдіть, як про це сказано у тексті.

–      Через що  Хух не може побачити людина?

–      Чому Моховинка, яка залишилася без домівки. Не могла жити з батьками або сестричками, хоча вони запрошували її до себе?

–      Як Моховинка стала хлівною хухою?

–      Які стосунки склалися між Моховинкою і дітьми? У чому це виявилося?

ІV. Підсумок уроку.

«Мікрофон»   - На уроці мені було цікаво, тому що…

VІ. Домашнє завдання.

1. Переказувати казку.    2. Скласти загадки про персонажів твору, усна розповідь «Нові пригоди Хухи-Моховинки».

ТЕМА:   «ВЕСЬ СВІТ БУВ ЯК КАЗКА, ПОВНА ЧУДЕС, ТАЄМНИЧА, ЦІКАВА Й СТРАШНА» (ТРАГІЧНА ДОЛЯ ІВАНА Й МАРІЧКИ ЯК НАСЛІДОК СУПЕРЕЧНОСТІ МІЖ МРІЄЮ І ДІЙСНІСТЮ В ПОВІСТІ М.КОЦЮБИНСЬКОГО «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ». ЄДНІСТЬ БУТТЯ ПРИРОДИ І ЛЮДИНИ )

Мета: через аналіз художніх картин, проникнення в поетичний світ повісті, допомогти учням збагнути неповторний колорит і чарівність Гуцульщини, самобутність гуцулів, розкрити їхнє своєрідне міфологічне світовідчуття; удосконалювати вміння, аналізувати художній твір; формувати ціннісне ставлення до звичаїв та вірувань.

Тип уроку: комбінований (за К.Д.Ушинським ).

Обладнання: портрет М.Коцюбинського, тексти твору, матеріали для вчителя в додатках, ілюстрації до твору.

Поетична самобутність Гуцульщини —

не лише в екзотичних пейзажах, а й в уяві і серці гуцулів.

Здається, що смерека й людина тут виростають з одного кореня…

Іноді природа оживає в людській уяві дивними образами — і тоді

з’являються різні видіння, духи, творяться легенди й казки.

Н. Горик

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотиваційний етап

1. З’ясування емоційної готовності до уроку

2. Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань

Літературна гра «Закінчи речення»

1. В українській літературі М. Коцюбинський відомий передусім як… (Імпресіоніст)

2. Слово «іntermezzo» означає… (Перепочинок, пауза)

3. Новела «Intermezzo» присвячена… (Кононівським полям)

4. На початку новели «Intermezzo» і в її фіналі наявний образ… (Моя утома)

5. Ознакою драматичного твору в новелі є… (Перелік дійових осіб на початку твору)

6. «Єднала небо із землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля» дійова особа новели… (Жайворонок)

7. Дослідники, вивчаючи жанрову специфіку новели «Intermezzo», відносили її до… (Поезії в прозі)

8. Вівчарка Пава символізує… (Дворянство), Трепов — … (Жандармерію), Оверко — … (Принижене селянство)

9. М. Коцюбинському «присвоїли титул»… (Сонцепоклонник)

10. Новела «Intermezzo» написана у… (Час реакції)

11. Кульмінацією новели є епізод — … (Зустріч митця з селянином)

12. Уривок «Прощайте. Йду поміж людьми. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає» є елементом сюжету — … (Розв’язкою)

- Доведіть тезу: «Новела «Intermezzo» — яскравий приклад синкретизму творчої палітри М. Коцюбинського». Що споріднює новелу з лірикою, музикою, живописом».

- Визначте, які слухові та зорові образи підсилюють у новелі мінорну тональність, а які — мажорну?

ІІІ. Оголошення теми  та мети уроку .

Українські Карпати… Сягають вони неба не тільки вершинами. Вони високі своїм духом і неповторною красою, піснями коломийками, дзвоном гірських потоків, широкими полонинами.

      Усе це, а ще — предковічна загадковість Гуцульщини привабило до себе М. Коцюбинського й надихнуло на творчість. Це стане предметом нашої розмови сьогодні.

Зачитування теми, епіграфа, запис у зошити.

ІV. Опрацювання навчального матеріалу

1.    Слово вчителя. Історія написання твору, джерела твору, його назва.

Михайла Коцюбинського-художника, письменника-людинознавця, митця-дослідника вабили Карпати.

Задум повісті виник у письменника 1910 р., коли він упершее побував на Гуцульщині. Письменник зустрічався з гуцулами, вивчав їхні звичаї й обряди, легенди й повір’я. Весь час він проводив у мандрівках, бував у горах, повертався з полонин з квітами. Коли селяни висловлювали подив на його допитливість, то відповідав, що хоче написати правду про гуцульське життя.

Крім особистих вражень, працюючи над повістю, користувався фольклорно-етнографічними збірниками В. Гнатюка, І. Франка.

Назва повісті виникла не відразу. Перша — «В зелених горах», не вдовольнила письменника. Перебирає інші варіанти: «Голос віків», «Подих віків», «Відгомін передвіку», «Спадок віків», «Сила забутих предків» тощо.

Нарешті зупиняється на назві «Тіні забутих предків».

Запитання учням.

- Що могло не вдовольняти письменника у назві?

- Яка назва найвдаліша, на вашу думку й чому?

Перша назва не вдовольнила письменника, мабуть, тому, що в ній не було головного — міфологічного світу, у якому жили люди, не було заглиблення у сиву давнину, про яку авторові так хотілося розказати і яка жива й донині.

Остаточна назва натякає на загадковість, казковість і дихання віків. Вона найвлучніша.

Заголовок указує на злободенність порушених проблем. Предки забуті, але їхні болі й радощі, шукання тінями живуть і зараз повторюються в нас.

2. Робота з текстом. Природа в повісті

Слово вчителя

З нотатника й начерків М. Коцюбинського до твору видно, які дивні, вигадливі образи викликає в нього карпатська природа. Його вражають «гори, які вікують у такій тиші, що чують навіть дихання худоби». Коли пливуть хмари, їх «лице» видається

письменникові рухливим. «Зажурені гори вкрила сумна смерека», «Кучерявий Черемош сердито поблискував сивиною і світивсь попід скелі недобрим зеленим вогнем», «В тихих місцях Черемош як сивий віл, а там, де йому твердо лежати, він скаче скаженно з каменя на камінь».

Уся природа одухотворена.

Ці та інші образні замальовки природи майже в незмінному вигляді входять у твір.

Бесіда

- Знайдіть описи природи, які, на ваш погляд, найпоетичніші. Обґрунтуйте свій вибір.

- Які художні образи — плід творчої уяви письменника — викликають захоплення й подив?

У процесі бесіди учитель наголошує на тому, що природа в повісті виходить за межі традиційних функцій пейзажу. Вона не просто фон чи своєрідний контраст до зображуваних подій. Гуцульські краєвиди бачаться нам очима Марічки, Івана, Палагни,

Миколи. Тільки зрідка про них розповідає сам автор. Світ природи й світ людини не йдуть паралельно — вони одне ціле.

Зачитування першого епіграфа як узагальнення дослідженого й обговореного і як перехід до наступного завдання.

Складання сенкану

Природа

Дивна, вигадлива

Сумує, сердиться, вітає

Уся природа одухотворена

Карпати

3. Робота з текстом

Світогляд і світовідчуття гуцулів, картини життя і праці.

Словникова робота

Плай — гірська стежка.

Полонина — значна ділянка без лісу в Карпатах, яку використовують для пасовища та сінокосу.

МаржиBнка — худоба.

Флояра — різновид сопилки, що має майже метрову довжину і поширена на Гуцульщині.

Крисаня — капелюх, бриль (від слова криси — відігнуті краї капелюха).

Спузар — казкар, знавець і оповідач казок, легенд, переказів.

Легінь — парубок, юнак.

Черес — широкий, шкіряний пояс, зшитий з двох ременів так, що має всередині порожнину для грошей тощо.

     Нявка — мавка.

Чугайстир — добрий лісовий дух.

Щезник — злий дух, лісовик.

Аріднік — злий дух, нечистий.

Мольфар — чаклун, чарівник.

Ватра — вогнище, багаття.

Царинка — обгороджений сінокос близько біля оселі.

Гоц — водоспад.

Габа — хвиля.

Вориння — огорожа з дерев’яних лат.

Слово вчителя

М. Коцюбинський — художник, психолог. Його не задовольняє малювання хай найчарівнішого казкового краю. Йому треба було зазирнути в душу людини, зрозуміти, чим ця душа живе. Не випадково в листі до М. Горького Михайло Михайлович пише:

«Гуцули дуже оригінальний народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психікою, дивними звичаями й мовою».

 Світосприйняття гуцулів найповніше передано через образ Івана.

Бесіда з елементами дослідження художньої  тексту

- Як проводив Іванко час у дитинстві?

- Чому весь світ був для нього, «як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна»?

- Звідки хлопчик черпав знання? Які це були знання?

- Чи тільки Іванко сприймав так навколишній світ?

- Чи закінчується казка разом із дитинством? Як вона переходить у світосприймання дорослих?

Слово вчителя (Матеріал для вчителяв додатку 1)

- Зачитайте епізод, коли Іван вперше з’явився на полонині. Доведіть, що вогонь гуцули обожнювали.

- Чи можна назвати процес виготовлення сиру чаклуванням?

Слово вчителя

Іван з’явився серед вівчарів, коли ватаг розпалював вогонь стародавнім способом — за допомогою тріски й каменя. Письменник показує цілий обряд і характер гуцула. Вівчарі навіть не відповідають на привітання «Слава Ісусу!». Вони священнодіють.

Тільки коли вогник вискочив із скалки і «ватаг побожно підняв вогонь і стромив у ватру», він обернувся до Івана й відповів на привітання.

Це не примха, а обожнення вогню, який має протягом усього сезону випасання овець «боронити від усього лихого» маржинку. Коли вівчарі поверталися додому, ватаг і спузар ще залишалися на полонині, бо мусили чекати, аж поки вогонь не згасне сам, «той вогонь

полонинський, що сам народився, наче бог, сам має й заснути».

Кожна важлива справа на полонині супроводжується ритуальними діями, які надають їй таємничості. Звичайний процес приготування сиру відбувається як таїнство, і від цього стає небуденним, особливим. Тоді й сам гуцул постає перед нами загадковим і величним.

Зачитати уривок: «Тепер має бути тихо в сараї, двері замкнені, і навіть спузар не сміє кинуть оком на молоко» до слів «Воно росте, обертає плескаті боки, купається в білій купелі, само біле і ніжне, і коли ватаг його виймає, зелені родові води дзвінко стікають в посуду».

М. Коцюбинський надзвичайно майстерно малює цю сцену. Для читача, як і для гуцула, звичайний сир — живий, він народжується.

- Як автор досягає такої майстерності? Дослідіть образотворчі засоби.

- Чим ще характерний побут гуцулів?

- Про що сповіщали трембіти?

- Як гуцули ставилися до худоби?

Слово вчителя (Матеріал для вчителя в додатку 2)

4. Презентація виступу учнями «Естетичні смаки та особливості характеру карпатських українців». ( додаток 3)

V. Підсумковий етап

1. Роздуми над епіграфом

Перечитайте епіграфи уроку. Чи влучно він підібраний? Чи можна вислів Н. Горик назвати лейтмотивом уроку?

2. Рефлексія

«Тіні забутих предків» мені розповіли про…

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Усний твір «Поетична самобутність Гуцульщини в повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”».

3. Виписати цитати до характеристики Івана й Марічки.  

Матеріал для вчителя, додаток 1

На початку твору письменник звичайним словом «знав» добре показує світовідчуття Іванка. Знання приходило до нього само  по собі. «Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав уже багато. Знав, що на світі панує нечиста сила, що аріднік править усім, що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців, серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що в лісі живе голос сокири».

Фантастичні уявлення хлопчика для нього є реальними знаннями про світ. Для Іванка, ніби для давнього язичника, уся природа сповнена живої таємничої сили: «Всякі злі духи заповнюють скелі, ліси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина

або на маржинку, щоб зробити їм шкоду».

Іванко тонко відчував навколишній світ. Пісня, казка, краса і таємничість природи були частиною його єства. Він має мистецьку душу, здатність до творчості. Грати на сопілці й флоярі його ніхто не вчив. Це дала йому природа.

Напевно, й для інших гуцулят світ був як казка, яка не закінчувалася дитинством. У дорослому віці фантастичні уявлення не зникають, а набирають інших форм.

Віра в таємничу, живу силу вогню — одна з найдавніших у світі.

І язичник-гуцул вірить у надприродність вогню — ватри.

Матеріал для вчителя,   додаток  2

М. Коцюбинський не ідеалізує життя в Карпатах, немає в повісті сліпого замилування етнографією. Навпаки, з усього відчуваємо, що обставини життя й праці нелегкі, навіть суворі. Про це свідчать трагічні випадки з життя лісорубів, нелегкі умови праці вівчарів та скотарів, важке господарювання в умовах суворих стихій. Не випадково автор уводить у зміст казку про гори, яку розповідає Микола і яка свідчить про те, що вони — справа

рук не Бога, а сатани. Тож поезія гір буває оманливою й таїть у собі не тільки небезпеку, а й лихо, смерть.

Трембіта — тужливий голос гір — часто повідомляла про смерть, яка забирала не тільки тих, хто відпрацював своє, а й юних, як Марічка, і навіть малих дітей. Не випадково Іван був дев’ятнадцятою дитиною в сім’ї. Діти часто помирали, а рід не повинен зникнути. Збереження роду, родова свідомість — одна з ключових проблем у карпатських українців.

Головним заняттям гуцулів було скотарство та вівчарство. Худоба булла годувальницею. Тож і ставлення до неї особливе. Маржину не тільки годували й доглядали, а й охороняли від злого Духа, на неї ворожили. Худібка — улюблена тема розмови між господарем і господинею, сусідами. На Маланки, за їхніми переконаннями, «до маржини у загороду приходив сам Бог» (зачитування цього уривка до слів: «Так ішло життя худоб’яче й людське, що зливалось докупи, як два джерельця у горах в один потік»).

Іван після одруження у Пагною знаходив розраду й утіху, доглядаючи свою маржинку й спілкуючись із нею.

Додаток 3.   «Естетичні смаки та особливості характеру карпатських українців».

Природженою рисою характеру дітей Карпат — гуцулів — є любов до прекрасного. Усе, що оточувало їх,— природа, одяг, побутові речі, будівлі — було таким яскравим, барвистим.

Звучить уривок, у якому оживає храмове свято.

Життя входить у душу гуцула прекрасною казкою, а душа його народжує красу й повертає її світові у своїх піснях: «На що б око не впало, що б не сталося на світі: чи пропала овечка, полюбив легень, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека —

все виливалось у пісню, легку й просту, як ті гори в їх давнім, первіснім житті».

Грати «на денцівку і флояру» було звичним чи не для кожного парубка, а дівчата складали коломийки.

Не випадково, що й кохання в гуцулів оповите піснями. Іван «грав на флояру», Марічка співала. І мова цих звуків була мовою кохання. Усе це зливалося з неповторною карпатською красою: «Іван слухав тоненький дівочий голос і думав, що вона давно вже

засіяла гори співанками, що їх співають ліси й сіножаті, груні й полонини, дзвонять потоки і виспівує сонце».

Розглядання ілюстрації «Іван і Марічка над потоком», прослуховування запису коломийок.

Діти природи, швидкі й запальні, гуцули довго пам’ятають і добро, й образи. Битися до крові за честь свого роду — означало захистити гідність.

Розгляд ілюстрації «Стріча ворожих родів».

Тому це схвально сприймалося земляками, бо жити з потоптаною гідністю уважалося ганебним. Недарма чоловіки підбивали Івана битися за Палагну. Він не з ревнощів, не зі злості, а з обов’язку захистити свою честь узявся за бартку, щоб мстити

мольфарові.

Задумаймося, чи не ці особливості характеру зумовлюють гостру реакцію гуцулів на прояви національного приниження. Захищати гідність роду, уважають вони,— значить захищати гідність народу. І робити це наказує голос віків і голос предків. Часто ми чуємо, що непереможне прагнення українців до свободи йде з вільнолюбивих Карпат, які знають ціну гідності й честі.

Однак є й інший бік розуміння гуцулами честі. Це те, як вони її відстоюють. Ворожнеча двох родів — Палійчуків і Гутенюків — це руйнація родової свідомості. Роди (зважте, не родини) ворогують, але самі вже не пам’ятають через що.

Трембіти часто ридали, сповіщаючи про смерть. Можливо, то голос предків застерігав, що честь боронити треба, але не убиваючи, не руйнуючи рід.