Літературно-музичне
свято «Наша мова солов’їна»
Хід заходу супроводжується презентацією «День писемності та
мови»
1-й ведучий. 9 листопада - День української
писемності та мови. Це одне з наймолодших державних свят. Його
запроваджено 1997 року за ініціативою
Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка.
2-й ведучий. Цього року був виданий указ Президента України
"Про День української писемності та мови". У ньому сказано, що за
ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української
мови в консолідації українського суспільства встановлено День української писемності
та мови. Свято відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті
Преподобного Нестора-Літописця
1-й учень
|
Земля моя, найкраща і єдина!
Я спів твій серденьком своїм ловлю!
Моя найкраща в світі Україна,
Я щиро й віддано тебе люблю!
2-й учень
|
Мій край чудовий —
Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й
калина,
Чарівна пісня солов'я.
3-й учень
|
Все найдорожче в цілім
світі,
Бо тут почався наш
політ.
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль ведуть дороги в
світ.
4-й учень
|
А найдорожча рідна мова
—
Джерельцем радісно
дзвенить.
І мила пісня колискова,
Чумацький Шлях кудись
зорить.
5-й учень
|
Усе найкраще і єдине,
І радощі усі, й жалі...
Мій рідний краю, Україно
айкраще місце на землі!
6-й учень
|
Всіх нас єднає рідна
мова,
Всіх, хто живе у цім краю.
Вона прекрасна, світанкова,
Я в ній свою наснагу
п'ю.
7-й учень
|
Бо наша рідна мова-мати,
Снагу і силу нам дає.
Нам стежку в світ дано
топтати,
Поки в нас рідна мова є!
8-й учень
|
І як гуртом, не
поодинці,
Почнемо в світ її нести,
То й доти будем — українці
Поміж народів сміло йти!
9-й учень
А знехтуємо рідне слово —
Земля цього нам не простить,
То ж сяй над світом, рідна мово!
обі в віках судилось жить!
10-й учень
Цвіти і смійся, рідне слово!
У серці щирому звучи!
Моя чарівна, рідна мово,
Лети над світом не мовчи!
Звучить музика.
1-й ведучий. Доброго дня вам, шановні друзі! Вітаємо вас на святі рідної
мови! Віримо, що у цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля
рідного слова.
2-й ведучий. Мова — це безцінний дар,
який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.
1-й ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні.
Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і
щира, як і душа нашого народу.
2-й ведучий. Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені
довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту
та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях,
легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.
Легенда про
дівчину-Україну, якій Бог подарував пісню.
1-й ведучий. Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує
в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша
гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської
культури.
2-й ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т.
Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та
Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели
милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей
дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та
оберігати.
Інсценізація уривку
повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»
1-й ведучий: Вперше українську народну мову було
піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798
році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається
зачинателем нової української літературної мови.
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Фрагмент мультфільму «Енеїда»
2-й ведучий: Т.Г.Шевченко… Своїм величезним
талантом він розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як
ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос -
Більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!...
Слова та голос -
Більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!...
(Виконується пісня «Зоре моя вечірняя…»)
1-й ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе,
емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє,
"як хвилі буйні". Коли слова - палкі блискавиці. Тоді воно здатне
робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу
була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.
Читець:
Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так, м'яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів
у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне
з них, лиш торкни, - як струна, виграва,
Зрозумілі,
вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні,
дзвінкі, українські слова.
Говоріть
про любов і про віру у щастя,
Уникайте
мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть,
хай в розмові слова веселяться,
Говоріть
і продовжуйте мові життя. (Олесь Лупій "Говоріть")
-
1-й ведучий: Зверніть увагу на багатющі
можливості нашої мови. Ми будемо читати
текст, кожне слово якого починається з літери "Б".
Біля білої берези блукав білий бородань.
Борода, брови були білі.
Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів.
Бандура болісно бриніла".
2-й ведучий:
"Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих,
багато брехні, безчестя, безкультур'я, братовбивства...
Боротися!
Безстрашно, безперервно боротися.
Благати благословення Божого".
1-й ведучий:
Боже! Бачиш - боса Батьківщина!
Бо брат бив брата,
батько - батька.
Боже! Біль безжалісний!
Боже, буде багата будуччина Батьківщини?
Разом: Буде!".
1-й ведучий: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до
одного вибраного слова. Ось в англійській мові "хенд" - це просто
рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя,
рученятко. А які слова можна добрати до слова "мама" - неня, матуся,
мамуся, мамочко, матінко.
2-й ведучий: Ой яка чудова українська мова!
Де береться це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,
І така розкішна і гнучка, як мрія...
Де береться це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,
І така розкішна і гнучка, як мрія...
1-й ведучий: Ми, українці, пишаємося нашою милозвучною, багатою мовою.
Рідна мова налічує понад 300 тисяч слів, за допомогою яких можна висловлювати
найрізноманітніші думки, почуття.
Пісня «Ой у лузі червона калина»
2-й ведучий. Українське слово ….Яке воно
влучне, гостре, ніжне, і, водночас, веселе. Згадаймо Степана Руданського,
Леоніда Глібова, Павла Глазового. Їхні гумор
та сатира до душі кожному з нас.
Гумореска Павла Глазового «Тарас Бульба у Києві»
1-й ведучий: Ось і підходить до кінця наше свято
української писемності та української мови. Ми
живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут
жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду
українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими
нащадками у таких великих і славних батьків.
2-й ведучий: Людині
визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того
поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй,
поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов -
твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.
4. Не говори: в нас мова солов'їна,
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає,
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б'є.
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає,
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б'є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми,
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови - не створити нам держави,
Доріг тернистих не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві -
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Космічна нерозгаданість віків.
(Звучить пісня про
Україну)